Глава 1
Строка 1, теза “Ііса Хріст є нащадком Давіда та Авраама”:
Βίβλος (Книга) γενέσεως (походження) ’Ιησοῦ (Ііси) Χριστοῦ (Хріста) υἱοῦ (Сина) Δαυὶδ(Давіда) υἱοῦ (Сина) ’Αβραάμ. (Авраама).
Щодо читання/вимови титулу/”імені” – попи (латиною пишеться “роре”) кажуть, що правильно “ІісУС ХрістОС” та “ІісуСА ХрістА”, пояснюючи, що “-ос” в слові “ХрістОС” є позначенням називного відмінку в еллініці (так званій “грецькій” мові), а в інших відмінках -ос відкидається. В оригіналі ж кличний відмінок Ιησοῦ Χριστοῦ [іісУ хрісту] при називному Ιησοῦν Χριστὸς [іісУн хрістОс]. Виника питання – а з якого дива ім’я ІісуН перетворилося на ІісуС?
З точки зору української відмінюється база, яка є називним відмінком, тобто кактус->кактуса, Хрістос->Хрістоса, Іісун->Іісуна… Насправді пояснення одне – спочатку з’явилося латинське сполучення Iesus Christus (Йезус чи Йесун – та це ж Янус зашифрований – папа/імператор є представником Януса), яке пізніше було перекладено на еллініку. (Якщо б слова переходили з еллініки в латину, то Іісус писалося через дві ss – Iessus, й читалося [йесУс христУс] замість [йЕзус хрИстус])При цьому варто зважати, що еллінське слово “хрістос” означає “представник”, “посланець” (представник Бога на землі – римський імператор, адже, за словами попів, “вся влада від Бога”). Чи доречно звання/посаду додавати до імені ще й після імені, як прізвище? – Іван Солдат, Микита Вчитель?…
А в стр. 18 маємо спростування, адже Іісун виявляється аж ніяк генетично не “син Давіда та Авраама”:
‘Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого. ‘
Лише стр. 16 софістично “поєднує” рід Авраама з Іісуном:
’Ιακὼβ (Іаков) δὲ (же) ἐγέννησεν (народив) τὸν ’Ιωσὴφ (Іосіфа) τὸν άνδρα (чоловіка) Μαρίας, (Марії), ἐξ (з) ης (якої) ἐγεννήθη (був народжений) ’Ιησοῦς (Іісус) ὁ λεγόμενος (званий) Χριστός. (Хрістос).
Знаєте, сестри й браття, розбираючи оце я дійшов двох думок;
1. як на ютьюбі, коли ми припиняємо перегляд після нісенітниці на початку відео, так і тут виникає відверте бажання покинути те, де брехня наявна з самого початку…
2. “бібліа” може служити “лакмусом” невігластва суспільства, якщо розглядати суспільство з т.з. диригента.
Третя думка вона взагалі про (не)потрібність займатися оце-таким дійством – “метати перлини перед свинями” – пояснювати щось тим, хто не читає та взагалі, абсолютно не замислюється над подібними питаннями як правдивість, відповідність дійсності Біблії. Таки да, з самого початку люди сприймають Біблію як збірку складних казок, як міфи та легенди, яких ніколи не було, але які можна використовувати як розумний приклад (типу, “сказка лож, да в нєй намьок”).
Четверта думка – віра й писання – дуууже різні речі…
А чого ж не назвали згідно пророцтв Еммануїлом? Іісун не згадувався ж.
продовжувати безглуздо
Ходють люди в храми – так кудись треба ж іти. Бо потреба в піднесенному, в місці піднесення, як ніяк потрібне. І ця потреба в піднесенні є такою же потребою як і дихання, харчування, сон…
Слава Тобі, Богородице!